"Вірші забутого поета"

Я бачу увісні пісок
Який впиваєтся у ноги
Коли в пориві ти думок
Твоя душа без допомоги

Я тихо, ніжно, ледь -кричала
А ти усе не помічав
Весною рани омивала
А згодом ти кудись помчав

І я зосталась наодинці
Десь поруч був мій ангелок
А я чекала ще на місці
І тихо танула в пісок...