"Вірші забутого поета"

Я більш не вірю.Ні собі ні людям.
Я більш не вірю.Годі вже брехні.
Брехливих поглядів, що уночі пробудять
Брехливих слів, що пронизають до душі

Я більш не плачу, не кричу, не гину
В душі звучить тепер завжди мінор
Ви, люди, зачепили душу
Ви задушили у мені мажор

Стиха гітара шестиструнна грає
І тихо голос ніжний підспіва
Раніше грала: "Я тебе кохаю"
Ну а тепер: "Я назавжди одна "

Мені одній, повірте, люди, добре.
Та краще я уже сама,
Аніж довірю знов комусь по дурі
Свою любов, що пробира сповна.