Бабник - Пак Чимин [Завершено]

Ми попрощались і пішли. Вийшли на двір і попрямували до мене додому.
- А де твоя сестричка була? - запитав Чимин.
- У подружки на вечірці. - відповіла я.
- Понятно. - сказав Чимин.
- А у тебе є брат чи сестра? - запитала я і подивилася у сторону Чимина.
- Була, сестричка. - відповів Чимин і подивився угору.
- Оу, вибач я не знала. - сказала я і поклала руку йому на плече.
- Та нічого. - сказав Чимин.
- А розповісиш про неї? - запитала я.
- Да. - з легесенькою посмішкою сказав Чимин і подивився на мене а потім уперед - Її звали Пак Суран, якби вона зараз жила, то їй виповнилася б 15 років.
- Ого, як моя сестра. - сказала я - А чого вона померла.
- Спочатку вона не витримувала тиск з боку батьків, я один її розумів. А потім у неї виявили дуже рідкісну хворобу, ще і на останній стадії. Коли всі однокласники про це дізналися, то почали глузувати з неї. Вона не витримала і сама покінчила з життям. - сказав Чимин - А їй тоді всього лиш було 13 років.
- Боже... - сказала я - Бідненька Суран.
- Я надіюсь, що їй там на горі добре. - сказав Чимин і знову подивився уверх - Суран, мені завжди не вистачатиме тебе... Я люблю тебе.
Коли він це сказав, то я вперше побачила, як з його ока йде у низ сльоза. Я просто не витримала, взяла і обняла Чимина.
- Не переживай, я завжди буду поруч з тобою. - сказала я.
І в мене теж почали йти сльози. Ми так простояли хвилину. Потім я подивилася на Чимина і витерла йому сльози.
- Добре. Пішли дальше. - сказав Чимин.
- Пішли. - сказала я і взяла Чимина за руку.
Бо я подумала може йому буде легше. Через 12 хвилин ми були біля мого дому.
- Може зайдеш до мене на чай? - запитала я.
- Та ні, не треба. - сказав Чимин.
- Як ні? Ні чого не знаю ти зі мною йдеш. При тому що ти ще змусив мене плакати. - сказала я з посмішкою.
- Добре. - сказав Чимин.
І ми зайшли в мій дім. Закрили двері.
- Роззувайся і проходь у кухню і сідай. - сказала я.
Я теж роззулась, як тут до мене прийшла Хан Би.
- О, привет. - сказала Хан Би.
- Привет. Хан Би знайомся це Пак Чимин, Чимин це Хан Би. - сказала я.
- Привет. - сказав Чимин.
- Привет. - сказала Хан Би з радісною посмішкою.
А Чимин потом був трохи в шоці.
- Чимин, йде чай пити. - сказала я і легко штовхнула у плече.
- А? Да йдемо. - сказав Чимин.
- Хан Би, ходи тож з нами чаю поп'єш. - сказала я.
І ми пішли сіли в кухню за стол, я поставила чайника, дістала кружки, цукор і пакетики чаю. Потім я сіла біля Чимина.
- Хан Си, я зараз прийду. - сказала Хан Би.
- Окей. - сказала я.
І Хан Би пішла.
- Чимин, а чого ти був в шоці? - запитала я бо відразу поняла шо він був в шоці.
- Просто... Вона похожа на мою сестру. - сказав Чимин.
- Ти шо? Може тобі здалося? - запитала я - Може у тебе температура? - запитала я і приклала руку - Та ні, наче немає.
- Та, можливо мені здалося. Я ще причому випив. - сказав Чимин.
- Незнаю. - сказала я.
Як тут заварився чайник. Я взяла і залляла кип'яток в кружки. Потім прийшла Хан Би.
Ми попили чаю, поговорили, посміялись, пограли у пару маленьких ігор. Як тут я дивлюсь а на часах 23:20.
- О Хан Би, може спати підеш? - запитала я.
- А ти? - запитала Хан Би.
- Я теж зараз буду. - відповіла я.
- Ну, то я піду додому. - сказав Чимин і встав.
- Так, стопе. - сказала Хан Би і встала перед Чимином, не давая йому пройти. - Хто тобі казав йти? Хан Си, Чимин же переночує у нас? - запитала Хан Би.
- Да, Чимин, залишайся у нас переночуєш. - сказала я.
- Окей, всеодно завтра субота. - сказав Чимин.
- От і добре, я зараз тобі постелю. - сказала я.
І я пішла. У нас була одна комната вільна, там було ліжко, от і я постелила Чимину саме там. Чимин ляг там спати, Хан Би у своїй, а я у своїй.

Pow: думки Чимина.

" - Вона реально похожа на Суран, не повністю але похожа... Блін, як би там не було треба їх обох оберігати. Хан Би нагадує мені сестру, вона схоже говорить як Суран, схожа поведінка і посмішка як у Суран... Можливо це мені з самого початку було дано, і доля Суран вирішена, а вона щоб я не мучився подала мені Хан Би? Всеодно я маю про них подбати."

Pow: закінчився.

На наступний день.
Субота. Чудовий день. Нічого не роби, тільки і віддихай. Але тут я згадала що у нас Чимин, то я встала, наділа кофту, штани і зробила хвостика. Пішла у кухню готувати сніданок. Приготувала рамен і токпоки, взяла з холодильника 3 бананових молока. І потім я пішла будити Чимина і Хан Би. Спочатку я пішла до Хан Би.
- Хан Би, вставай і йди їсти. - сказала я.
- Окей. А як там Чимин? - запитала Хан Би.
- Він ще спить. Вставай і йди у кухню там уже накрито. - сказала я і вийшла з кімнати.
Потім я пішла до Чимина. Зайшла в кімнату і підійшла ближче до Чимина.
- Чимин, вставай. Ходи їсти. - сказала я.
- А? - сонно спитав Чимин.
- Їсти ходи. - сказала я.
- Добре. Зараз встаю. - сказав Чимин.
Я вийшла з кімнати і направилася до кухні. Коли я прийшла в кухню, то на мене вже чекала Хан Би.
- Ну шо збудила? - запитала в мене Хан Би.
- Да. - відповіла я і сіла за стіл.
- Слухай, а чого вчора Чимин, коли вперше мене побачив то трохи завис? - запитала Хан Би.
- Я тобі пізніше розповім. - сказала я - Просто довга історія.
- Окей. - сказала Хан Би.
І через хвилину приходить Чимин.
- Привет, дівчата. - сказав Чимин.
- Привет. - сказала я.
- Привет. - сказала Хан Би.
- Як спалося? - запитала Хан Би.
- Нормально. - відповів Чимин.
- То сідай поїсиш. - сказала я.
- Угу. - добавила Хан Би.
Чимин сів і ми почали їсти. Коли вже поїли.
- Дякую Хан Си, дуже смачно. - сказала Хан Би.
- Да, дякую Хан Си. Було дуже дуже смачно. - сказав Чимин.
- Будьте здорові. - сказала я і встала прибирати з столу.
- Виявляється ти не тільки гарно танцюєш, а і класно готуєш. - сказав Чимин.
- Дякую. - сказала я.
- Чимина~а, а ти не хоч зі мною пограти в гру? - запитала Хан Би.
- Давай. - сказав Чимин.
- То ходи за мною. - сказала Хан Би.
І вони пішли грати у зал. А я дальше прибирала. Коли доприбирала, я почула крики.
- Ура! Я виграла! - скпзала Хан Би.
Я підійшла до них і сперлася об стіну коло дверей.
- Та я тобі просто піддавався. - сказпв Чимин.
Я на них подивилася і у мене появилася посмішка. Бо вони з сторони були такі смішні.
- Ей Хан Си, чого смієшся? Ходи з нами зіграєш. - сказав Чимин.
- Окей. - сказала я і сіла коло них.
Ми почали грати. Через 7 хвилин.
- Ура! Ура, ура! - говорила я.
- Не може бути. - сказала Хан Би.
- То ти ще і ігри добре граєш. - сказав Чимин.
- Да, да. - відповіла я з посмішкою на обличчі.
Потім подивилася на телефон, бо мені дзвонили, це був Мин Хо.
- Тихенько... - сказала я.
Я взяла трубку.
- Алло. - сказала я.
- Привіт. - сказав Мин Хо.
- Привіт. - сказала я.
- Шо ти там? Як після вчорашнього? - запитав Мин Хо.
- Та нормально. А ти? - запитала я.
- Тоже. - сказав Мин Хо - Слухай, а може ми сьогодні зберемося і потанцюємо?
- Окей, але зі мною буде моя сестра. - сказала я.
- Добре. Тоді в 13:00 жду вас. Адресу скину смс. - сказав Мин Хо.
- Окей, і ще Чимин з нами буде. - сказала я.
- От і добре. Ладно пока. - сказав Мин Хо.
- Пока. - сказала я.
І я поклала трубку.
- І шо це було? - запитав Чимин.
- Короче, дзвонив Мин Хо і сказав щоб ми через 2 години були в одному місці будемо тренеруватися. - сказала я.
- А де? - запитав Чимин.
І тут мені прийшла смс.
"Спортік", там зустрінемося біля входу." - Мин Хо.
- А от і місце. Заклад " Спортік" - сказала я.
- Добре. - сказав Чимин.
- А я чого туди йду? - запитала Хан Би.
- Ну я тебе одну точно не залишу в дома. - сказала я.
- Окей. Заодно подивлюся як ви танцюєте. - сказала Хан Би.
- То я піду. Бо мені ще треба вдома показатися і переодітися. - сказав Чимин.
- Добре. - сказала я.
Чимин пішов, вдівся і пішов додому.