Бабник - Пак Чимин [Завершено]

Дівчата злякалися і побігли.
Я з Чимином швидко кинулися до Хан Би. Вона ще могла говорити.
- Ти як? З тобою все добре? - запитала я і рукою перевірила голову.
- Та вже все нормально, ви зі мною. - сказала Хан Би.
- Ти шо? В тебе температура. - сказала я.
- Як? Так бігом додому. - сказав Чимин і взяв Хан Би на руки.
Чимин поніс її до дороги, там ми зловили таксі. Добре що в мене було пару грошей. Через 8 хвили ми були біля дому. Чимин взяв на руки Хан Би і витягнув з авто, а я розплатилася і побігла відкривати двері. Таксі поїхало, і я відкрила двері. Чимин заніс Хан Би у зал и поклав на диван. А я знайшла аптечку і поставила чайника.
Я з потрібними речами прийшла у зал. Хан Би вже просто знесилена спала, а Чимин сидів біля неї. Я теж сіла біля Хан Би, і почала коперсатися у аптечці.
- А шо за підлітки були? - запитав Чимин.
- Я знаю що ті троє дівчат, це її однокласниці. - сказала я.
- Понятно. А ті троє хлопців? - запитав Чимин.
- Незнаю треба у Хан Би питати, коли вона проснеться. - сказала я.
- Добре. Хай спить. - сказав Чимин.
- Ага. - сказала я і кивнула головою.
Я нарешті знайшла таблетки від температури і мазь, щоб замазати рани. Я почула свист чайника, пішла у кухню, виключила його і зробила чай для Чимина і Хан Би. Я взяла крушки, принесла у зал і поставила на стол.
- На Чимин... - сказала я і дала Чимину крушку з чаєм - Попий, тобі треба.
- Дякую. - сказав Чимин і взяв крушку.
Ми попили чаю, я занесла крушки і прийшла у зал... Проснулася Хан Би.
- Хан Би сестричко, як ти? Що болить? - запитала я і схватилася руками за її голову.
- Все добре, тільки голова болить. - відповіла Хан Би.
- Більше нічого? - запитав Чимин.
- Ні. - відповіла Хан Би.
Я пішла у кухню і набрала води у стакан. Принесла у зал, дала Хан Би таблетку і запити. Вона сіла і випила таблетку.
- То чого вони тебе избивали? - запитав Чимин.
- Все почалося з того, шо мене поставили у пару з моїм однокласником на завдання з хімії... - сказала Хан Би і дивилася прямо.
- А я так поняла шо цього однокласника дуже любила, та головна? - запитала я.
- Саме так. - відповіла Хан Би - Спочатку вона мені просто погрожувала. Але потім, той хлопець став приставати до мене, а я як могла його відшивала, бо я і насправді його не любила. Але він все більше і більше приставав до мене, от і головна вирішила, мені помститися. - сказала Хан Би і лягла на спинку дивана і закрила очі.
- Ну нічого, головне що все вже позаду. - сказала я і обняла Хан Би.
Чимин подивився на нас і в нього потекла сльоза. Я це побачила.
- Е, ти чого плачеш? - сказала я і у мене самої пішли сльози.
- А ти чого вже плачеш? - запитав Чимин, витирая сльози і посміхаючись.
- Незнаю. - сказала я і теж почала витирати, з посмішкою на обличчі.
- Ви ідеально підходите один одному. - сказала Хан Би.
Ми на неї подивилися і Чимин підсів ближче і поклав руку мені на плече.
- Канешно. А ти сумнівалась? - запитав Чимин з гордою посмішкою.
Я взяла і легко стукнула Чимина у живіт, локтем.
- Аййй, ти чого? - запитав Чимин - Я взагалі то врятував твою сестру.
- За це дякую. - сказала я і посміхнулася.
- І це ти мене називаєш дитиною, хоча сама поводишся як дитина. - сказала Хан Би і посміхнулася. 

- Ладно. - сказала я і погладила Чимина за плече - Йдемо їсти.

- Да, ато я зголоднів. - сказав Чимин і посміхнувся.

- Я теж. - сказала Хан Би - Але я хочу піццу.

- Окей, тоді я замовлю дві великі піцци і молоко. Чимин тобі яке молоко? - запитала я, набираючи номер доставки.

- А мені соджу. - сказав Чимин і подивився на мене так, що я поняла якщо візьму соджу, то буде щось веселе.

- Окей. - сказала я із загадочною посмішкою.

- А мені бананове молоко. - сказала Хан Би.

   Я кивнула головою, бо вже взяли трубку.

- Алло. Добрий вечір, служба доставки. Що будете замовляти? - запитала мене дівчина.

- Добрий вечір. Мені будь ласка дві великі піцци, два соджу і бананове молоко. - сказала я.

- Добре. Очікуйте через півчаса. - сказала дівчина.

- Дякую. - сказала я і вибила.

- А ти шо не молоко хотіла? - запитала в мене Хан Би.

- Неа. - сказала я.

- Ну дивись, шоб я тебе потім не тягнула до ліжка. - сказала Хан Би і склала руки.

- Не будеш. - сказала я.

   А Чимин лише сміявся з нашої розмови. Ну ми сіли і чекали на курєра. Через півчаса до нас стукали у двері.

- О, це мабуть курєр приїхав. - сказала я і встала з дивана - Іду, іду.

   Я прийшла до дверей, відкрила їх і побачила що на порозі стоїть курєр.

- Добрий вечір, ваші дві великі піцци, два соджу і бананове молоко. - сказав хлопець і протягнув мені моє замовлення.

- Дякую. - сказала я і взяла замовлення - Ось ваші гроші. - протягнула я йому гроші.

- Смачного. - сказав хлопець, забрав гроші і пішов.

   Я прийшла у кухню і все поставила на стол. Чимин і Хан Би коли почули що двері назад закрилися, то пішли у кухню. Тому вони вже сиділи і чекалт на мене. Ми сіли і почали їсти. Коли ми доїли, то вирішили випити те що замовили. Чимин зразу випив соджу. Я даже не могла моргнути. А сама я потроху пила, так само Хан Би пила молоко, бо воно було холодне, а у Хан Би горло боліло. Потім ми пішли у зал і сіли перед телевізором.

- Чимин-а, ти ж тоже сьогодні у нас останешся ночувати. - сказала Хан Би і дивилася такими милими очима.

- Добре...ик. - сказав Чимин і погладив Хан Би по голові.

- Канешно. - сказала я - Куди він такий піде додому.

- От і добре. - сказала Хан Би і забрала його рук і встала.

- Ей, а ти куди? - запитала я.

- Я в комнату свою. - сказала Хан Би.

- Окей. - сказала я.

   Хан Би пішла, і ми осталися одні в залі. 

- Чимин я зараз прийду. - сказала я.

   Він лише кивнув головою. Я зайшла в свою комнату і мені подзвонив Жон Гуан.

- Алло. Привіт. - сказав Жон Гуан.

- Привіт. - сказала я.

- Шо ти там? Як Чимин? - запитав Жон Гуан.

- Я нормально. А шо ти так про Чимина згадав? - запитала я.

- Та так. Одні мені люди сказали що він у тебе. - сказав Жон Гуан.

- Всмисле? Хто? - запитала я.

- Неважно. - відповів Жон Гуан.

- Ладно, проїхали. - сказала я - Зараз Чимин пяний, може вже спить.

- Оу, ти дивись там, а то ще буде тобі ділов. - сказав Жон Гуан.

- Непереживай, всьо буде ок. Єсли шо буду до тебе дзвонить. - сказала я і усміхнулася.

- Добре. Буду на связі. - сказав Жон Гуан - Ладно ідіть спати.

- Пока. - сказала я.

- Пока. - сказав Жон Гуан.

   Коли я поклала телефон на стіл, коло дверей(я говорила коло дверей), і почула що хтось заді мене стоїть. А потім поклав руки на талію.

- І з ким це ти говорила? - запитав Чимин.

- О, Чимин це ти? - запитала я він несподіваності. 

- Да. - відповів Чимин - То хто це був? 

- Та подружка. - сказала я, мабуть було видно що невпевненно.

- Точно? запитав Чимин і розвернув мене до себе.

   Я подивилася на нього і вже було видно що його рознесло. Але чого так бистро, і від однієї соджу? А Чимин подивився на мене. Потім він мене поцілував.

- Добре, я тобі вірю. - сказав Чимин.

- Дякую. - сказала я і обняла його.