2 частина:
Я встала, мама пішла на роботу а я почала варити відвари бо до мене приходили люди за допомогою ті лікуванням
Перелесник: вибач за те що було вночі
Він з'явився сидячи на столі
Мара: злізь зі стола
Він послухався
Перелесник: вибачаєш?
Мара: добре
Перелесник: я не знаю що на мене найшло, допомогти?
Мара: можеш якщо хочеш бери ці трави їх треба подрібнити
Перелесник: без проблем
Він робив все як я говорила
Вхідні двері відкрилися
Софа: Мара можна?
Я сказала пошепки
Мара: йди на горище і сиди тихо там
Перелесник зник
Мара: заходь, що на цей раз
Софа: допоможи приворожити Сашу
Мара: знову ти за своє, скільки раз я гадала ви не будете довго разом він не любить тебе, я ж робила приворот і ваше кохання довго не протрималося
Софа: але ж ти можеш зробити сильний приворот
Мара: так можу але Саша мій друг і я не буду ламати йому життя від цього привороту збожеволіти можна
Софа: добре, сама зроблю
Мара: в тебе не вийде, тільки собі гірше зробиш а тепер йди
Вона вийшла з будинку, а Перелесник з'явився
Перелесник: нерозділене кохання?
Мара: так скільки разів вона вже приходила
Я почала збирати потрібні трави
Перелесник: що ти робиш?
Мара: від ворот, досить їй мучатися а то ще лиха на робить і долю хлопця зламає
Я зробила все як потрібно
Перелесник: але ж зараз ти вирішуєш її долю
Мара: вона це пережеве а відміни найсильнішого приворота -немає
Перелесник: а що за приворот? Як його робити?
Мара: а тобі навіщо?
Перелесник: тебе приворожити хочу
Мара: ну ну удачі але на мене привороти не діють
Перелесник: хтось йде
Він зник
В кімнату зайшов Нікіта
Нікіта: привіт як ти?
Мара: привіт нормально
Він обняв мене
Нікіта: Маро може почнемо вже зустрічатися?
Мара: ти за цім прийшов?
Я ж багато раз говорила мені не потрібні відносини
Нікіта: чому? Чи ти іншого знайшла?
Мара: Нікіта не починай
Нікіта: да пішла ти!
Він вийшов стукнувши дверима
Пройшло хвилин 10 нарешті з'явився Перелесник
Мара: де ти був?
Перелесник: в лісі, цей парубок тебе більше не по тривожить
Мара: що ти з ним зробив?!
Перелесник: тільки завів його в ліс, він буде блукати вічно
Мара: приведи мене до нього!
Перелісник: ні
Мара: я наказую
Перелесник: я не зроблю цього
Мара: я ритуалом зітру йому пам'ять про себе
Перелесник: обіцяєш?
Мара: так
Він зник а через пару хвилин повернувся з Нікітою але той був без свідомості
Мара: що з ним?
Перелесник: русалки приспали сон травою
Я почала робити ритуал, в кінці я з Перелесником винесли його на вулицю і віднесли від будинку поклали на траву і відійшли він прийшов в свідомість і пішов
Мара: не дай боже ти ще раз його потривожиш!
Небо затянулося хмарами і почало гриміти і блискати
Перелесник: що за?
Я розвела руками і все пройшло
Перелесник: ти що відьма?
Мара: так, точніше я вчуся ще
Перелесник: тоді ти маєш бути між нами в лісі є хатина давньої відьми яка давно померла, на один ліс одна відьма ти маєш бути там пішли
Мара: куди?
Перелесник: ну взагалі треба до Лісовика але його зараз немає, підемо до Мольфарки
Він перемістив нас в якусь хатину
Мольфарка: Перелеснику кого ти привів? Вона ж людина!
Перелесник: Пані Мольфарко вона починаюча відьма
Мольфарка: думаєш треба її привести до хатини відьми?
Перелесник: так
Мольфарка: ти дуже схожа на неї, ходімо
Ми пройшли пару метрів і підійшли до хатини звичайний будинок тільки двері під замком і вікон немає
Мольфарка: тільки відьма або нащадок минулої господині - Меланії зможе відкрити її
Я підійшла до дверей і притулила до них руку замок спав, почали з'являтися вікна я зайшла і побачила напів прозору дівчину дуже схожу на мене тільки очі були карі і волосся довше
Меланія: я давно на тебе чекала Маро
Мара: Меланіє здраствуйте
Я поклонилася
Я завжди поклонялася сильним відьмам, Лісовикам і іншим
Меланія: ти мій нащадок
Мара: поясніть будь ласка
Меланія: я твоя дуже давня бабуся, коли мені було 27 мене знайшли люди і спалили на кострі,в мене була 4 річна донька яку спасли лісові істоти вона твоя пра пра бабуся
Перелесник: Маро! З тобою все в порядку?
Меланія: моя тобі порада не відпускай цього хлопця, зараз йди до них, тепер це твій дім приходь коли захочеш я завжди буду тут
Мара: до побачення
Меланія: бувай
Я поклонилася і вийшла
Мара: все в порядку
Мольфарка: ну і що там?
Мара: Меланія моя якась там пра бабуся
Мольфарка: Лісовик був би не радий що ти водишся з людиною але вона відьма думаю все буде добре, все мені пора
Вона зникла
Перелесник: куди ти хочеш?
Мара: в зону ялинок
Перелесник: добре але спробуй сама туди потрапити
Мара: в сенсі?
Перелесник: ти відьма а відьми таке вміють, буду чекати тебе
Він зник
Мара: от скотина і як я це маю зробити
Я почула голос Меланії
Меланія: представ те місце куди хочеш потрапити і все вийде
Мара: дякую
Я почала представляти і опинилася там
Перелесник: в тебе вийшло
Я притисла його до дерева
Мара: ти можеш мене так не залишати?! Я в незнайомому місці одна!
Перелесник: не правда там була Меланія і сто процентів вона тобі допомогла
Я ще сильніше почала тиснути на нього, дерево почало гнутися
Перелесник: спокійно ти так можеш ліс знищити
Мара: да пішов ти!
Я відкинула його на землю, на моїх долонях був вогонь
Перелесник: такого я ще не бачив... Маро вибач я поступив не розумно
Мара: я з тебе зараз жарене м'ясо зроблю!
Я почала підходити до нього
Перелесник: Маро зупинися! Благаю!
З кущів вистрибнув великий вовк і зупинився між мною та Перелесником і перетворився на людину, юнак по віку такий як і Перелесник але світле волосся, голубі очі
Перелесник:Оресте допоможи!
Але хлопець його не слухав він стояв з широко відкритими очами
Орест: Меланіє?
Він різко став на одне коліно схиливши голову
Мара: я не Меланія
Орест зразу вишкірив клики
Мара: але й зуби свої мені не показуй Меланія моя давня бабуся
Я легко стряхнула руками і вогонь зник
Мара: живи поки що, а ти звідки знаєш Меланію?
Орест встав
Орест: коли вона була жива я був її вірним помічником, ви дуже схожі на неї
Мара: я знаю, бачилася сьогодні з її привидом, я доречі Мара
Орест: буду важати за честь служити вам якщо дозволите
Мара: служи якщо хочеш
Перелесник: якого чорта ти взагалі тут з'явився? Мені конкуренція не потрібна
Орест: відчув небезпеку для господині, але ж я не знав що є Міс Мара і пішов шукати через цікавість
Перелесник: що б тебе блохи загризли
Мара: Перелеснику!
Перелесник: Маро ну вибач я більше так не буду
Він підійшов до мене з розтягнутими руками
Я обняла його, а Оресту скуйовдила волосся
Він спостерігав за мною, принюхувався
Орест: ви як копія Меланії
Мара: я знаю
Він спостерігав за мною, принюхувався
Мара: Оресте ти можеш йти
Орест поклонився, перетворився на вовка та побіг
Мара: чому ти не сказав що є помічник, точніше фамільяр
Перелесник: по перше в тебе є я по друге він ж безсмертний і після смерті Меланії його бачили лише 1-2 рази ми думали він пішов з лісу
Мара: ясно
Я сіла на повалене дерево
Перелесник: готуйся, тебе потрібно представити Лісовику він скоро повернеться
Мара: угу
Перелесник: ти знаєш що твоя сусідка теж відьма?
Мара: знаю, вона мою маму прокляла на самотність
Перелесник: так ти ж можеш прокляття зняти, скоріше за все ти сильніша за неї
Мара: я займуся цім але пізніше а зараз я додому