2 розділ 2 глава
Олег відійшов та дивився на Мілану.
— Але є і інший варіант, ми прийдемо в одне місце, і ніколи не будемо сваритись.
Мілана тримала пістолет вона цілилась в Олега.
Олег закрив очі та пустив сльозу.
Мілана цілилась на Олега та раптом передумала і вистрілила вгору.
Олег почув постріл, а не боль. Він злякався що вона вистрілила в себе:
-Мілано.
Мілано кинула пістолет на підлогу.
Та почала плакати.
Олег підійшов та зігнувшись обійняв її.
Мілания обійняла Олега.
Олег:
—Не плач, все добре...
—Я не можу тебе вбити.
—Я знаю... Ти не така людина.
—Пробач я просто не хотіла щоб ти постраждав.
—Бач, усе добре.
Мілана встала. Олег встав та обійняв її та поцілував. А Мілана його.
Дом Олега.
Аня прокинулась та вийшла на балкон. Мати до ней зайшла.
Мати:
—Я знаю де Мілана і Олег тоже.
—Де?
—Їдьмо, потім все розкажу.
—Ні, я втомилася від усього. Цей її дитина вона має право.
—Але вона не дізнається про дитину правду.
Дом орендований Мілани.
Олег обійняв Мілану.
—Збирайся.
—Ми їдемо в одне місце.
Тут якраз на телефон прийшла смс з лікарні про аналізи. Мілана взяла та засмутилася.
—Нада їхати в лікарню на УЗИ.
—То їдемо.
Олег дістав гроші 5000 та поклав на стіл.
Та взяв валізу і поніс у машину.
Мілана сіла у машину. Олег сів і поїхав.
Лікарня:
Вони під'їхали. Мілана і Олег вийшли.
Мілана пішла в кабінет. Олег за нею.
Мілана говорила з врачем та лягла на кушетку. Олег говорив з врачем.
Врач почав водити по животі Мілани прибор для Узи. На екрані з'явився монітор ембріона.
Олег побачив та в нього сльози на глазах з'явились.
Врач:
—Мамочка, ось ваш малюк.
Мілана здивувалась та все ж подивилась і в ней сердце стукало у двічі більше, вона наче відчувала що це її дитина.
—А зараз послухаємо сердце вашого малюка.
Включили серцебиение.
Олег підійшов до стіни та тримався за стіну.
Мілана чула та торкнулась до свого серця.
Врач:
—Через 6 неділь прийдете ще раз до мене.
Мілана:
—Добре.
Врач надрукував три снімки та дав Мілані. Мілана встала та роздивлялась їх. Вони вийшли.
Настав вечір...
Олег та Мілана разом укутавшись ковдрою дивились фільм у домі Мілани.
Аня цілу ніч плакала та дивилась фото Олега на телефоні.
Дом Мілани:
Мілана:
—Дивноо...
—Що саме?
—Я тільки сурогатна мати, я і ти. І Аня, це якось дуже дивно.
—Згоден. Повний той день коли ти з'явилася у моєму житті. Я ще тоді щось відчув.
—А я тоді боялась що звикнути до дитини, і не віддам їй. Не зможу.
—Згоден, коли дев'ять місяців вона росте в тобі. Це дуже важко зробити.
Дом Олега:
Мати спала. А батько збирав валізу. Та пішов. Закривши двері він вийшов та сів у машину з водієм і поїхав.
Настав ранок...
Олег спав на дівані.
Мілана була на кухні готувала щось. Накривала на стіл.
Батько Олега прийхав.
Олег прокинувся та застрелив дівані та встав дивитись у вікно.
Батько постукав у двері.
Олег побачив батька та відченив:
—Батьку? Щось сталось?
—Якщо ти вже тут, то ти знаєш правду.
—Яку правду?
—А Мілана знає?
—Ти можеш сказати про що ти?
—Ти знаєш про те...
—Стоп, давай вийдемо.
—Добре.
Вони вийшли.
—Все слухаю.
—Насправді, у Ані всі яйцеклітини були непридатні по генетиці, і для запліднення використали яйцеклітину Мілани.
—Що?! Цього не може бути!!