34. 3 роки і 4 дня.
Дом Олега:
Мілана підійшла до охорожі та побачила як Андрій грається з Артуром.
-Синку...
Андрій грався з м'ячем. Кидав Артуру. А він йому.
Андрій кинув. Артур не зловив. Та м'яч упав до рук Мілани вона вхопила його бистро та сховалася.
Артур та Андрій подивилися туди.
Мілана пішла з м'ячем додому.
Всю дорогу вона гладила м'яч.
-Синочку, я тебе заберу, ти будеш мене називати мамою...
Та пустила сльозу.
Олег сидів перед річкою. Друг обіймав його.
-Змирись.
-Не змерюсь, вона жива, чуєш.
-Ти збожевольєш!
-Ні.
Пройшло дві години...
Мілана повернулася до дому з пакетами іграшок для Андрія та зачинилася у себе в комнаті.
Вона купила дуже багато речей.
Та упакувала це в дві великі посилки.
Та приклейла туди бант.
Пройшла година...
Дом Олега:
На ней був рижий парик та зелені лінзи і ярко червоний колір помади ще на каблуках.
-Тут до вас посилки. Я курьєр.
-Покажіть нам.
-Добре, зараз.
Мілана витягла посилки та открила їх.
Охоронці роздивилися.
-Добре. А від кого це ?
-Це від Олега він два дні назад був у дитячому магазині і придбав це. Попросив доставити додому.
-Добре, допобачення.
-Допобачення.
Мілана сіла в таксі і поїхала.
Охоронці понесли посилку у дом.
Настав вечір...
Дом Олега:
Андрій грався з іграшками з посилок.
Свєта з мамою говорили у кімнаті з Андрієм:
Свєта:
-Що це за посилки?
-Незнаю, но Андрій тільки з іграшками з посилки грається.
-І від кого вона?
Дом Артема:
Мілана усміхалася та перевіряла документи.
Настав ранок...
Мілана ішла у ресторан.
Пройшла година...
Мілана прийшла до охорожі:
Чекала 19 хвилин. Думала вже з сумним лицем іти. Як тут Свєта і Андрій виходять.
-Мамусю, пограємо в нові іграшки.
-А чому не в старі.
-Ні! В нові!
Мілана усміхнулася:
Вона пішла до пакета який взяла з собою і дістала з віди м'яч який загубив Андрій.
Мілана дивилася минут 20 який Андрій грається потім взявши пакет швидко кинула м'яч у подвір'я. М'яч упав десь за 3 метра від Свєти.
Свєта обернувшись побачила м'яча дуже здивувалася.
Андрій побачив м'яч:
-Ура! Знайшовся! М'яч!
Та взяв його. Мілана стояла за деревом та плакала:
-Синочку...
Та пішла.
Мілана ходила лісом та згадувала Олега, та більше вона відчувала до нього безмежну ненависть. Що він так бистро про ней забув.
-Синку, я тебе нікому не віддам. Це моя дитина не його ні чия. Тільки моя- мій синочок...
Пройшло 30 хвилин...
Парк добудували. Мілана була у гарному платті з Артемом.
Сталося відкриття, всі хлопали.
Діти зразу ж побігли на горки і качелю.
Мілана:
-Нарешті!
-Так, парк дуже гарний вийшов.
Пройшло 3 години...
Мілана була у ресторані читала та допомагала деректорам.
Пройшло 2 дні...
Свєта з Олегом та Андрієм прийшли у парк Мілани, та навіть не знали про це нічого.
Мілана тим часом стояли з подругою біля фонтану у тому ж парку.
Мілана:
-Це парк, моя ідея. Це... Диво.
-Ти сама диво. Ти ж нова людина.
-Я можу все зробити щоб забрати сина.
-Я знаю. Но а парк гарний.
-Іди, покажу тобі дещо.
-Добре.
Мілана з подругою пішли на дитячу площадку.
Мілана побачила Олега і Андрія з Свєтою.
Андрій спускався з горки:
-Мамо!
Андрій спустився у руки Свєта та обійняв її а вона його поцілувала.
Олег підійшов до них та поцілував Андрія. Андрій поцілував Олега:
-А маму?
Олег поцілував Свєту.
Мілана стояла та засмутилася:
-Я твоя мама...
Подруга:
-Ховайся.
Подруга прикрила її.
Та вони пішли назад до фонтану.
Мілана сіла на лавку та почала плакати:
-Чому?! Я ж мати, як хочу бути з ним.
Подруга обійняла Мілану.
-Не хвилюйся, ти його забереш.
-Заберу! Я не віддам їм свого сина.
Олег катався Андрія на качелі.
Свєта дивилася на них.
Навколо було дуже багато дітей.