36. 3 роки і 10 місяців
Мілана:
—Просто, гуляла і все.
—Я хвилююся за тебе.
—Та просто не хвилюйся.
Мілана пішла у свою кімнату. Та почала плакати.
Пройшло 3 місяці...
Мілана довчила мови та тренінги по економіці. Дом ще будувався, бо Мілана додала свої штрихи у проект.
Дом Олега:
Олег дивився каталоги для день народження Андрія.
Андрій гулявся з Свєтою.
Магазини:
Мілана з подругами дивилася сукні та прикраси для празніку.
Мілана приміряла плаття. На другий раз вона вийшла у білому платті.
Подруга:
—Ого, це ідеальне...
—Не дуже откровене.
—Ні ти як зірка.
—А хоча... Ладно купую це. А ти щось собі вибрала?
—Буду вибирати.
—Добре, я ще подарунок для сина виберуть.
—Добре зустрінемось.
Дом Олега:
Света з Артуром та мамою Олега гралися з Андрієм.
Пройшла година...
Мілана довго вибирала іграшку та все ж купила. Вони з подругою сіли у машину.
Мілана сіла за кермо і вони поїхали до будинку Артема..
Пройшло 3 тижні...
За 2 тижні мали бути день народження Андрія.
Дом Олега:
Олег гулявся з Андрієм.
Дом Артема:
Мілана сиділа дівані у саду та думала про Андрія.
Почався дощ. Мілана встала та пішла на терасу та сіла за стіл.
Пройшло 1 тиждень і 6 днів...
Мілана готувалася з Артемом до свята.
Дом Олега:
Розкладали столи та вішали шари. Накривали на стіл. Олег вдівав Андрія.
Через 10 хвилин ...
Гості почали приходити. Начальство свято.
Олег сидів за столом зі Свєтою і Андрієм.
Олег думав:
, Якби ж Мілана була поруч... '
—Синку, мій маленький.
Та обійняв його.
До них підійшла охорона та сказала Олегу:
—До вас прийшли, просять чекати їх тут. Впускати.
—Добре.
Охорона пішла.
Олег встав з Свєтою та Артуром і лучшим другом Олега. Та чекали, через декілька минут появився Артем. Вони спочатку нічого не зрозуміли. Артем підійшов та зупинився. Мілана тоді ж гордою походом вийшла та пішла до Артема.
Олег побачив Мілану та сердце ледве трималося. Артур та лучший друг Олега були шоковані. Мати Олега побачила.
Мілана підійшла до Артема та взяла його за руку.
Артем з Міланою підійшли до них:
—Вибачте що запізнилися... -Артем.
Олег був шокований.
Андрій сидів за столом та нічого не розумів.
Олег дивився на Мілану та нічого не розумів. Олег вихватив її за локоть та повів до своєї кімнати. Артем біг за ними. Мілана кричала:
—Відпусти мене! Відпусти!
Завів її в комнату і сам зайшов і заченив двері.
—Мілано... Це ти?
Мілана подивилася на нього:
—Відчени двері!
Олег обійняв її:
—Я не можу тебе відпустити. Де ти так довго була?Мілано, скажи...
Мілана вдарила його та вирвалася з обіймів:
—Мілана померла, я Емма!
—Що це значить?
—Ти її вбив, поховав, навіть сльозинку не проливши!
—Що?!