Полиция
Дети уже будучи подростками по возрасту попадают через дверь на окрестности улицы своего города в будущем. Перед ними высокие многоэтажки все из стекла проросшие зеленью. Люди постоянно куда-то спешат. Они ездят на машинах на гравитационих магнитах. Подростков это место заинтересовало. Они до сиг пор не могли поверить, что они попали в будущее
Женя: Что это за место? *Удивлено спрашивая
Влад: Ми в том самом времени, но в другом месте. *Подростки оборачиваются, а дверь исчезает. Они оказуються в каком-то темном проулке.
Руся: Дверь исчезла эта не к добру
Дима: Мне это начало уже не нравиться и что дальше будет?
Настя: Надо тут осмотреться, спросить у людей что это за место и где ми. Где можно переждать ночь. И искать после выход.
Кристина: Ми что тут на долго собираемся оставаться, мне это не нравится.
Дима: Не кому это не нравится, но другого пути нет, так что с мерись с этим.
Лиза: Кристина он прав некто не знает как надолго нас сюда забросило
Женя: Пошлите. Нам не желательно тратить время на болтовню
Подростки пошли по городу, они нечего не могли узнать, все полносю поменялось за сто лет. Владик подходит к прохожему
Женька: Добрый день
Прохожей: Добрий, чим я можу вам допомогти?
Женька: Можете нам подсказать где мы находимся и тут можно снять отель?
Прохожей: Вибачте, але я вас не можу зрозуміти. *Пішов далі. Настя рассматривала все вокруг и что-то интересное заметила
Настя: Ребята вы нечего странного не заметили?
Руся: Да нет вроде
Лиза: Все ведут беседу на украинском языке. А наших краях это редкость и все афиши, банери тоже на украинском.
Дима: Нужно найти исторический источник и по быстричку нам нужно войти в курс дела этого времени. *Подростки дальше продолжали свои поиски ходя по городу. Даже то что они одеты в старье прошлого века. Люди дожились до того что это им не интересно. Тем временем уже потимнело
Лиза: Ребята если мы как можно быстрее не найдем начлег, то к завтрешнему утру мы просто будем без сил
Руся: А сколько сейчас времени?
Жека: Где-то около 21:00 *Проезжают по дороге возле подростков полицейские машини.
Вика: Смотрите полиция интересно куда она едит.
Влад: Ты сказала полиция?
Вика: Да я сказала полиция
Влад: Интересно в каком году переименовали эту структуру
Дима: Полиция нам только проблемы создаст
Женька: Почему? Нам они точно должны помочь. Они все помогают
Дима: Да и нам тоже могут. В зону 59 проекта «Кадмус» отправит, для исследований. Нас нету в базе данных нас и что думаешь они подумают?
Руся: А что за зона 59?
Дима: Там где не нормальных людей держат
Руся: ТЫ может имел введу зона 51
Дима: Да, да её самую. *С легкостью вздохнул. Полиция заметила подростков. Полицейский остановился возле них, попросил подойти их представится. Подростки растерялись, и побежали не раздумывая вдоль улицы.
Палик Роберт: Я переслідую групу підлітків. Вони рухаються з високою швидкістю і прямують в стону компанії «Експорт» по вулиці Герої небесної сотні. Прошу підкріплення.
Палик Ліч: Тебе зрозумів зараз буду.
Підлітки бігли що є сил, але їхньої швидкості було замало.
Влад: Смотрите еще две машини
Руся: С другого стороны еще две машины, и вертушку с верху. *Подростки оказались в кольце
Дима: Вот черт нас окружили, нам некуда деваться. *Полицейский говорит подросткам в мегафон.
Палік Гетте: Діти стійте, що ви тут робите? Чому ви не вдома? *Підлітки мовчать Сідайте в машину ми вас відвеземо у відділок, щоб дізнатися, де ваші батьки
Дима: Нам это не нужно. Мы сами знаем дорогу домой. Отстаньте от нас и зачем столько много машин и вертушка для такого тупого перехвата?
Палік Гетте: Сідайте в машину. Ми діємо за законом України. *Поліцейські взяли витягли із кобури зброю. Підлітків це налякало. Це призвело до того, що Діму, Русю, Вику, та Лизу осягнув гнів і вони відчули свою сину і готові були відбиватися.
Жека: А разве законом Украины, указано что можно стрелять на поражения с огнестрельного оружия в детей? Критом что они сами не используют его?
Палік Сейм: Він правий. Ми не можемо стріляти в них. *Між собою офіцери
Палік Гетте: Так, але ми можемо їх усипити
Палік Сейм: Я вас зрозумів.
Палік Гетте: Так, не можемо, але якщо вас усипити і відвести в пункт нашої дислокації, то ніхто і не скаже нам, що ми щось порушили. *Кристина бере Диму і Русю за руку і вони урівноважують свої сили. Потім Вика та Ліза урівноважують. Гнів зникає
Кристина: Что вы делаете? Лучше сдаться, вы слышали что он нам говорил, что они могут найти наших потомков. Ми всегда успеем сбежать. Если мы сейчас откроемся нас завтра начнут искать, веду того что у них уже развитые технологии они нас найду завтра уже.
Дима: А если же всё обернется не в нашу сторону, если они узнаю про, то что мы не с этого времени и нас куда-то отправят или еще хуже. У нас не будет другого шанса. Мы даже незнаем толком своих слабых сторон, а им это известно станет в два счета.
Кристина: Чего ты так боишься?
Дима: Я боюсь потерять надежду -- вернутся домой
Руся: Что вы там решаете может поторопитесь?
Кристина: Поверь все будет хорошо.
Дима: Мы сдаемся Кричит мы сдаемся. Что вы нам там обещали.
Палік Гетте: Що вас відправлять до батьків. *Підлітки сідають по машинах і вони поїхали у відділок.
(У відділку)
Хлопці прокидаються в своїй окремій камері. Камера була схожа зсередини на звичайну кімнату гуртожитку, з новітніми технологіями, але з лазерною граткою на дверях.
Дима: Кто-то вчера помнит что произошло с нами? Где это мы? Как мы сюда попали?
Руся: Я вчера заснул еще в машине меня вымотало вчерашняя ходьба.
Дима: А ты Влад?
Влад: Аналогично, нечего не помню.
Дима: Где это мы что это ща место?
Жека: Похоже мы в участке. И типо за нами должны скоро прийти родители.
Дима: Но их же нету. Тогда кто занами может прийти?
Жека: Они могут связаться с нашими потомками, если конечно они есть. Ну это самый лучший вариант. *Проходит полицейский. Дима: Извините, а мы где? И где девочки?
Полисмен Роки: Ви у відділку міста чернігова. Дівчата в окремій камері.
Жека: Можете подсказать сколько сейчас времени?
Полисмен Роки: Зараз 12:00. Звідки ви знаєте мертву мову? *Хлопців це шокувало
( Камера дівчат)
Дівчата вже давно прокинулись і чекали, що може хтось і прийде за ними
Вика: Де хлопці?
Палік Катя: Хлопці в іншої камері. *Заходить головний поліцейський відділку.
Гол.Палік: Діти виходьте *Діти виходять із карети і їх ведуть до кімнати очікування. Підлітки там зустрічаються.
(Кімната очікувань)
Жека: Ребята нужно розговаривать только на родном языке?
Кристина: Ну почему?
Жека: Сам не знаю, они говорят что это мертвый язык. Для нас лучше будет, будут возникать меньше вопросов
Лиза: Чому нас помістили в камери?
Гол.Палік: Ми не могли допустити того, щоб діти спали на підлозі, як бачите тут ніде лягти. Тому вас розмістили в камери. А тепер будь ласко розпочнемо пошук ваших батьків. Ми зараз зробимо вам діагностику за допомогою цього приладу
Кристина: Навіщо це?
Гол.Палік: Як навіщо. Щоб дізнатися хто ваші батьки щоб з ними зв'язатися. Підлітки один з одним шепочуть
Кристина: Що робити будемо? Ми не з цього часу і не факт що в нас тут є родичі.
Настя: Ця штука про нас всю інформацію скаже.
Жека: Не скаже нас нема в їхній базі даних
Дима: Так це правда. *Підлітку думають
Гол.Палік: Діти давайте швидше
Кристина: Гаразд. Я піду
Дима: Стій, треба подумати у кого в цьому часі можуть бути родичі.
Кристина: Все одно я йду в мене є сестра в неї точно є покоління.
Женька: І в мене брат.
Дима: Дівчата давайте на комусь одному зупинимося. Можливість того, що у Кристини і справді я від сестри покоління 78% відповідно твого брата 12% *Кристина пішла на аналіз. Влад питає у поліцейського.
Влад: Дозвольте одному з батьків нас усіх забрати?
Гол.Палік: Ні так не можна, треба щоб кожний із батьків забрав свою дитину. *Кристина кладе свою руку на планшет, він сканує її руку. І входить в не до уміння Дивись Гетель її нема в базі.
Жека: Я ж вам казав.
Гол.Палік: Ані ось інформація. Денисова Татьяна ваша мами, Денисов Андрій ваш тато. Ви Екатерина Денисова дуже приємно. Одразу пішло з'єднання з батьками.
*(Розмова офіцера з Андрієм)
Гол.Палік: Добрий день, я офіцер поліції. Це Денисов Андрій?
Андрій: Так це я, а щось трапилося?
Гол.Палік: Так. Вчора в ночі ми піймали вашу доньку з іншими підлітками її віку розгулюючи по вулицям міста в забороненій зоні.
Андрій: Вибачте але цього не може бути. Моя донька провела ніч дома і сьогодні пішла до школи.
Гол.Палік: Помилку бути не може. Прибудьте у відділок побачте власними очима, якщо словам не вірите.
Андрій: Гаразд зараз буду. *Закінчилась розмова.
Гол.Палік: Все чикай Екатерина за тобою приїдуть. Наступний.
*Коли сканували інших підлітків в приладі пішов збій. Через 15 хвилин приїхав Андрій.
Андрій: Добрий день, ви мені дзвонили з приводу моєї доньки.
Гол.Палік: Так покличте її.
Андрій: Товариш полковник, що вона вже зробила.
Гол.Палік: Вчора вона перебувала на вулиці у невідповідний час. *Виходить Кристина
Андрій: Але як це не можливо!!!! *Андрій шокований витівкою Каті. Він не вірив до кінця. Катя як ти тут опинилася? Навіщо ти туди пішла? Навіщо ти з такими почала спілкуватися. *Кристина стояла це і вислуховувала.
Кристина: Я не Катя, а Крстина.
Андрій: Все офіцере ми вільні
Гол.Палік: Так, тільки тут підпишіть *Андрій підписує бланк Вдалого дня
Андрій: Вам також. Пішли Катю
Кристина: Без друзів я нікуди не піду. Краще я тут з ними залишусь, а ніж їх кину.
Андрій: Катю не верзи дурниць, ходімо. Їх заберуть їхні батьки. *Кристина дивиться такими очами на Андрія, що в жар кидає. Гаразд хто твої друзі. Підлітки заходять в залу. Женька каже Кристині
Женька: Що ти робиш? Навіщо ризикуєш?
Кристина: Я піду тільки з вами. Ми на даний момент одна родина. *Андрій подивився так на них.
Андрій: Офіцере можна я їх заберу і відвезу по-домівкам. Вам же менше клопоту буде.
Гол.Палік: Так, не можна. *Поміркував.* Але все одно прилад зламався і ми його тільки через три дні його полагодимо. Гаразд.
*Підлітки виходять з поліцейського відділку.
Андрій: Катю сідай в машину. *Перед відділком стояв. Спортивний автомобіль Спорткар марки Lamborghini. Відкриває її дистанційно.
Кристина: Куди?
Андрій: В наш автомобіль *Сідає за кермо* Дома я з добою ще побалакаю з цього приводу.
Христина: Вав *Підлітки захопилися автівкою.* Це твоя машина.
Андрій: Так. Давай сідай скоріше. Я надіюсь ви самі знайдете дорогу додому.
Христина: Нет, я некуда не поеду без друзей, так теперь ясно. *Андрій був шокований від почутого.
Андрій: Мені не почулося ти сказала, речення мертвою мовою?
Христина: Да, я сказала и сейчас ей разговариваю.
Андрій: Де ти її вивчила? Відповідай!!! Сідай швидко в машину. *Христина обійшла її і сіла. Андрій розвертається їде до авто.
Жека: Я же говорил это до добра не доведет. *І тут повертається від несподіванки.
Андрій: Можливо ти скажеш звідки її знаєш?
Жека: Та что не так с русским языком?
Андрій: Він повністю зник п'ядесят років тому. Гаразд поїдете до мене. Через хвилину приїде «екіпаж». *Екіпаж приїхав і вони поїхали в дім Денисових. Доню можеш відповісти, хто твої друзі і звідки ти знаєш цю мову.
Христина: Ні тато я в томилася.